Створення бота-провідника. Частина 2— Історія окупації
У частині 1 описав процес еволюції коду. Але проект не тільки й не стільки IT, скільки культурно-освітній. У цій частині розповім про становлення самої ідеї бота-провідника та історію, яку я хочу розповісти за його допомогою.
✡️ Вже зовсім скоро, 29–30 вересня, чергова річниця масових розстрілів у Бабиному Яру, коли за два дні було знищено тільки євреїв 33 771 людини. Як на мене важливо не лише знати факти, а й пропустити їх через себе. І саме цей мій проект може дозволити відчути ту атмосферу, замислитися про цінність людського життя. А отже, ми зробимо ще один крок до того, щоб нічого подібного ніколи не повторилося.
Щоб зрозуміти, як виникла ідея створити бота-провідника, спочатку розкажу трохи про себе:
Я та Бабин Яр
У 2018 році до 77-ї річниці масових розстрілів брав участь у ході “Дорогою смерті” від Кінотеатру “Київська Русь” до пам’ятника “Менора”. Це був важливий і водночас важкий момент. Йдучи з іншими цим шляхом, я відчував тягар трагедії неймовірних страждань, які одні люди можуть завдати іншим лише за ознакою національності. Водночас я відчував вдячність, що можу вшанувати пам’ять загиблих таким чином — ми несли білі камінці і поклали у фіналі їх на Менору. Ця хода назавжди в моїй пам’яті.
У другій половині 2019 дізнався, що в “Babyn Yar Holocaust Memorial Center” існував проект, який охоплює теми як міста, так і дослідження мотивації та пам’яті людей через розмову.
За описом: “проект розділяється на дві основні частини: 1. Дослідження території навколо Бабиного Яру, особисте знайомство з людьми і проведення інтерв’ю; 2. Проведення інтерв’ю з людьми незалежно від місця їх проживання.” Мені було цікаво й підходило.
🐾 Вивчаю простори Києва
Моє життя тісно пов’язане з Києвом — я тут народився, навчався, закохувався, гуляв вночі і багато ще чого робив. Це велике й різностороннє місто. Досліджував його простори та маловідомі нетуристичні місця. Мене цікавить не лише знаходити такі, але й ділитися з іншими.
З 2010 року започаткував проект, присвячений прогулянкам-походам Києвом, а потім і проект “#КИЕВнасквозь”, де всі охочі йдуть зі мною з одного кінця Києва в інший. Мені подобається об’єднувати людей спільним досвідом подорожі та відкриття нового. А ще важливо щоб це було безкоштовно і доступно для всіх. На своє 39-річчя втілив також проект автобіографічної прогулянки, адже хотів поділитися з іншими важливими місцями свого життя та особистою історією.
Натрапив на книгу-роман, в якій для мене вперше було дійсно багато Києва.
У підсумку, я ніколи не працював в “Babyn Yar Holocaust Memorial Center”, але зробив кілька тестових інтерв’ю і листувався з ними. Важливою умовою кураторки нам було прочитати роман “Бабин Яр” Анатолія Кузнецова.
Так я і дізнався про існування книги, яка розповідає про окупацію 1941. Зустрічав навіть відгуки, що це найвідоміша книга про Київ. Кузнецов майстерно поєднує документальну точність зі своїми міркуваннями, створюючи масштабну картину страхітливих подій.
Звісно, ця книга дуже потужна і вражає своїми важливими глобальними темами, особливо тим, як вона розглядає макронасильство і його наслідки. Це свідчення часу, яке розкриває жахливість людської жорстокості.
🔎 З іншого боку, цю книгу було написано в СРСР 1965–66 років, і автор жив усередині пропаганди часів Сталіна та після. І навіть не міг підозрювати про все те, що зробили СРСР з Україною, і що стало відомим лише після розсекречення документів. Він висловлює свої думки на основі того, що бачив — книгу постійно різали та так змінювали текст, щоб там не було антирадянщини. У 1969 році Анатолій Кузнєцов, захопивши свої рукописи, втік з СРСР. Його книги перестали видавати в бібліотеках, вилучили з продажу в СРСР. У 1970 році в Лондоні було опубліковано повну версію “Бабиного Яру”.
Але я також побачив в ній саме подорож по місту.
Більш складніший мій проект — “прогулянка тренінг” почався мною створюватися ще у січні 2019, де реальні місця та бот з завданнями та група людей поєднуються разом, щоб допомогти кожному опанувати тему (перша була про комунікацію). Бот був в тесті пів року на двох маршрутах, це Сирец-Нивки та Дорогожичі-Голосіїво. З настанням пандемії все групове стало неактуальним і активно став вкладатися в бота-провідника.
Працюю з книгою
Текст ґрунтується на спогадах подій у Києві. Від першої особи в романі розповідається історія хлопчика із тодішньої околиці міста — Куренівки, який стає свідком окупації й подальшої долі Бабиного Яру. Також є історія дівчини, якій вдалося дивом пережити розстріли, та чоловіка, котрий дивом зміг пережити Сирецький концтабір.
Оскільки згадувалися реальні місця, мені стало цікаво, як то воно буде якщо пройтись ними зараз (тоді була зима 2019–2020). Підсилить це враження? змінить їх? доповнить?
Другий раз читав книгу вже щоб шукати місця та текст-спостереження на них.
книга — > цитати з місць Києва
Головне для мене було виділити з книги описові фрагменти, де автор зображує те, що бачить і відчуває пересічна людина під час окупації. Не важливо хто саме це спостерігає, головне — передати атмосферу подій очима очевидця.
Мета полягала в тому, щоб читач міг уявити себе на місці цієї людини, ніби сам опинився в окупованому місті. Побачити те, що бачив киянин в 1941 році й далі.
🔎 Використовую повний варіант книги 1970 року, і хоча для того часу це був дуже сміливий і антирадянський текст, у ньому все одно недостатньо висвітлене питання великої шкоди, яку завдав СРСР Україні. Кузнєцов іноді пише “наші” та “ми”, розглядаючи себе та українців як частину великого радянського народу.
Тому для критичного сприйняття весь його текст залишив у боті російською мовою, хоча існує вже два переклади українською.
Саме такі описові уривки були для мене цінним матеріалом. Вони дозволяють не просто дізнатися історію, а відчути себе її учасником.
Нарізаємо текст
На початку виділив 115 цитат, які, на мою думку, занурювали у події.
Зібрав цей текст в один великий файл, щоб мати повну картину послідовності подій. Потім перечитав книгу ще раз, щоб додати деталі і розширити описи. Розумів, що такі великі шматки тексту не зовсім підходять для пересилання через бота.
Адже людина в чаті звикла до невеликих повідомлень. Тому я вирішив розбити цей великий текст на частини, щоб бот надсилав їх потроху, по кілька речень.
Таким чином я хотів створити враження живої послідовної “бесіди”, а не суцільного великого тексту.
цитати → тематичні ланцюжки
Щоб це упорядкувати вирішив використати Google Таблицю: географічна точка як стовпчик. Вниз комірки — повідомлення від бота. Перший стовпчик був відповіддю на запуск боту (команда /start), а всі інші на надіслані координати місця.
Розбираючи історію Бабиного Яру я почав натрапляти на фотографії та відео, які добре доповнюють розповідь з книги і шукав де доречно їх вставити. Медіа завантажував у бота, а він генерував унікальний айді, за допомогою якого можна наступні рази це надсилати.
Згодом у кожного стовпчика з’явилася назва виходячи з подій в книзі. Їх для себе виділив ще коли цитати збирав в історії.
Назви стовпчиків потрібні були ще й чисто з технічних міркувань, щоб файли фотографій не називалися т1 т2, оскільки в пошуках більш логічної послідовності розповіді я змінював порядок точок і довелося б кожного разу всі фото перейменовувати.
Спочатку координати були просто в таблиці, але це було незручно для вдосконалення маршруту на мапі, тому я переніс усі точки в Google Earth і став зберігати як KML файл — з таблицею теж пов’язано через назви точок.
тематичні ланцюжки→ назви та описи місць
Згодом це додав назву реального місця що дозволило додати до спостереження ще й історичні чи цікаві факти про це місце. Писав їх я, проводячи дослідження.
Оскільки на маршруті хронологія подій не завжди дотримується, я прислухався до однієї з пропозицій зробити на початку “Зміст”, де вказати в правильному хронологічному порядку всі майбутні точки.
Також гарною видалася ідея поміняти нумерацію на спадну, щоб користувач завжди знав, скільки йому до кінця залишилося.
Дивився, як інші люди роблять віртуальні тури містом і мене особливо цікавили телеграм-боти. В одному я підгледів ідею, що місце-точка, в яку потрібно прийти, надсилається фотографією.
Тож в черговому з тестів маршруту зробив фотографії всіх точок, а потім в наступних проходах перефотографував ті, які мені не сподобались або на яких щось суттєво змінювалося. Так у кожної точки з’явилася обкладинка.
Одне велике відео ютуб блогера з розбором німецького кулемета я порізав на частини, щоб не було таке довге. Те, як він захоплюється її якістю дуже контрастує з тим, що робили за допомогою цієї зброї.
Також у Фотошопі я зробив кілька схем та накладання різних мап щоб пояснювати співвідношення поточної топології та того, що було в ті роки.
назви та описи місць→ опис шляху між ними
Бот версії 2020–2021 років просто надсилав координати наступної точки маршруту. Але після тестування в 2022 з декількома користувачами і обговорення їхнього досвіду, я зрозумів, що потрібно додати детальніші пояснення, як саме дістатися з поточного місця до наступного. Адже це не завжди очевидно.
Тому в кожне повідомлення я почав додавати текстові інструкції з орієнтирами. Це дозволяє уникнути непорозумінь, не губитися по дорозі. З наступних тестувань виявилось це було дуже правильне рішення.
Таблиця в 2023 переїхала у Airtable. Вертикальні стовпчики стали горизонтальними. Весь текст, який не цитати, а від мене, переписав українською.
В якийсь момент сформувалися частини, і я вирішив у розповіді підписати їх: СОЮЗНИКИ, КИЕВ ПАЛ, ЯР, ГЕНОЦИД, КОНЦЛАГЕРЬ, НЕ НАВСЕГДА. Такий поділ на частини допомагає краще структурувати оповідь та орієнтуватися у хронології подій.
Спочатку йде розповідь про окупацію Києва, потім про те, як радянська влада намагалася замовчати цю трагедію, але пам’ять про неї залишилася та про самі події безпосередньо в Бабиному Яру, далі про Голокост та нацистські концтабори. І вже в кінці — деокупація. Такий поділ полегшує сприйняття логіки і хронології історії.
🤔 Запитання до роздумів
Аналізуючи досвід одного з тестувальників бота, я зрозумів, що варто додати інтерактивний елемент, аби людина не була пасивним перехожим, а замислювалася над подіями.
Отож, я вирішив вставляти запитання для роздумів, щоб стимулювати рефлексію.
Ці запитання розкидані між описами подій, щоб була можливість осмислити почуте, порівняти зі своїм досвідом чи ставленням. Такий інтерактивний елемент спонукає до внутрішнього діалогу та активної участі, а не просто пасивного споживання.
контент→ запитання до себе
Цей тип повідомлень назвав “запитання до себе”, і в середньому у мене одне запитання на дві точки. Коли в Телеграмі з’явилася шторка приховування, то я переписав код бота так, щоб запитання не було видно, доки на нього не натиснеш:
Маршрут доповнює текст
Отож, виділивши з книги описові фрагменти того, що бачить оповідач та записавши їх у таблицю, я почав наносити їх на карту Києва, щоб визначити місця, де відбувалися події.
Розповідь охоплює не лише Бабин Яр, а й прилеглі райони та вулиці.
Завдяки різним орієнтирам та деталям в тексті часто можна було досить точно локалізувати описувані події, адже більшість вулиць з тих часів майже не змінилася.
Тому цілком реально було відтворити місця спостережень, використовуючи описи з книги та порівнюючи їх з сучасною міською топографією.
Концепцією маршруту стале поступове наближення до яру — ми починаємо з місця заходу окупантів до Києва у вересні 1941 і далі рухаємось з ними, потім вони їдуть далі на Хрещатик, а ми у яр.
Незрозуміло, що відбувається: ми бачимо як фашисти заходять до міста та як на них реагують люди. Що відбувається у місті. А потім, поки ми йдемо від точки до точки, події теж розвиваються.
У романі є два смислові блоки: 1). Під час окупації. 2). Що робила радянська влада після цього. Це теж треба було врахувати. Оскільки зараз Бабиного Яру як яру немає, то при підході до нього найправильніше було змінити таймлайн подій і розповісти що сталося після деокупації та як влада СРСР знищувала будь-які нагадування про Голокост.
🚩 Опірні точки
З тексту у мене склалося 25–30 місць. Вдалою виявилася знахідка кінотеатру “Кадр”, якого звичайно під час окупації не було, але в самій книзі кінотеатри згадувалися як одна з важливих опор пропаганди СРСР підготовки до війни.
Маршрут підв’язав під станції електрички — Вишгородську та Сирець.
У 2022 стало 43 опірні точки, а у поточній версії їх 45. До точок з розповіді додалися практично всі місця навколо з пам’ятниками.
Однією з свідомих стратегій створення розповіді саме про події Бабиного Яру було те, що бачив активний розвиток створення там нових арт об’єктів і знав, що тут буде що показати.
Меморіальні об’єкти, як та ж стіна Абрамович чи Синагога-книга, з’являлися в міру того, як я розробляв історію — я їх бачив і додавав в бота. Взагалі Бабин Яр плюс території психіатричної лікарні до 2022 року на мою думку були одними з найнасиченіших місць на цікаве мистецтво.
Походи для тестування
Я періодично постив у нашому чаті походів Києвом пропозицію пройтися зі мною і протестувати бота — тим у реальному часі дивився, як людина взаємодіє з ботом і міг чути зауваження.
У 2020 та 2022–23 багато разів сам ходив чи їздив самокатом, записуючи собі купу того, що можна зробити краще щоб історія була подана ясно, а користування ботом - простішим.
Була вимушена перерва. У 2021 не зміг проходити маршрут так як з лютого постійно розпливався зір, якщо довго не лягати були відчуття запаморочення і не було сил. Моє ДН наприкінці того року називалося “нічого не зробив” де я розповів як майже весь рік нічого не зробив =) А потім ще перші пів року 2022 року активно довелось поратися з непроханими росіянами.
Отже.
Ідея — перенести книгу в простір міста. Спочатку виділив цитати — описові фрагменти подій очима очевидця. Потім розмістив їх у Google Таблиці (згодом Airtable), розділивши за реальними точками маршруту. Періодично проходили маршрут, уточнюючи й тестуючи концепцію. Після кожної такої перевірки доопрацьовував медіа, текст та його розподіл по місцевості. Коли щось нове цікаве знаходив навколо чи в інтернет, то включав це в розповідь. Паралельно з цим займався покращенням комфортності взаємодії з ботом та мінімізації відволікаючи факторів. Проект виявився важчим до реалізації ніж я очікував.
***
✨ Дякую, що прочитали ✨
На кінець хочу сказати, що створення цього бот-провідника затягнулося в рази довше, ніж я очікував, але з іншого боку мені в ці надважкі часи пощастило, що в мене і був час і я ще живій — поступово доводжу все до того, щоб ним змогли скористатися всі охочі.
🙏 Я дуже вдячний тим людям, які на сьогодні були тестовими користувачами і висловлювали свою думку, допомогли зробити бота кращим для всіх.
💬 PS: чому у Telegram?
По-перше до кінця 2018 вже мав непоганий досвід у розумінні Telegram Bot API. Другий аспект — мінімізація грошових витрат. Неможливо просто так зробити і розмістити програму для телефону, адже потрібно робити її під дві різні платформи (Apple та Android), а потім ще й кожній платити за розміщення в їхньому магазині. А клієнт Телеграм вже є майже на кожному телефоні.
Мінус використання телеграм бота у тому, що не можна відразу закачати всю прогулянку на телефон та пройти без інтернету.
Чи буду робити про Бучу? Поки що зарано про це думати, мені важливо зараз закінчити про Бабин Яр.
😊 Завжди буде супер якщо можете допомогти мені у розробці таких незалежних проєктів у ці надважкі часи донатом (будь то 50, чи 500 чи більше грн)
На номер картки
- у гривні: 4441114451493611
- у євро: 5375419903250361
З monobank можете додати коментар слів підтримки чи поради.
Буду щиро вдячний! Разом можемо створювати корисні й цікаві речі надалі.
